Житомирський державний університет імені Івана Франка
ННІ філології та журналістики
Кафедра світової літератури та методик викладання філологічних дисциплін
Життя філолога
Автори: студентки Левченко Д. І., Нікітчина Ю. Г., Трухній Д. О.
Науковий керівник – д. п. н., проф. Кучерук О. А.
Вивчення філології − це справді надзусилля для тих, хто обрав такий фах. На таку спеціальність мало хто вступає, плануючи це ще зі школи. Зазвичай вступають, як ми любимо казати, «про всяк випадок» або «я все одно працювати за спеціальністю не буду». Знайомі слова, правда ж? Поряд з іншими науками філологія, на жаль, знецінилася, і тільки окремі люди знають, наскільки це відповідально і яка це кропітка праця. Окрім того, ми, філологи, часто стаємо причиною для насмішок та жартів, які надзвичайно дратують, але якщо ми обрали таку спеціальність, для якої необхідне неабияке терпіння, то на такі закиди суспільства будемо реагувати спокійно. Спростуймо найпопулярніші міфи про життя філологів!
Міф 1.
На кого навчаєшся? Ммм, на філолога? Ну зрозуміло, тоді кажи простіше – на вчителя української мови та літератури. Це 100-відсотково знайомо кожному філологу. Звісно, що опановувати саме вчительський фах захоче лише невелика частина філологів, адже ми все ж таки навчаємось не за освітньо-професійною програмою «Середня освіта. Учитель української мови та літератури», а за «Філологія». Ми неодноразово чули фразу: «Учителем треба народитися». Кожен із філологів може обрати сферу діяльності, яка йому до душі: журналістика, копірайтинг, наукова та перекладацька діяльність тощо. Хоча невідомо, кого і куди закине доля, а й навіть якщо філолог працюватиме вчителем, не плануючи цього, то це також буде гідна професія. Звісно, що доводити свої думки тим, у кого філолог асоціюється лиш з учительським фахом, складно, але не забуваймо: ми терплячі, ми опановуємо таку неординарну та складну спеціальність. Тому й на такі кпини реагуймо достойно.
Житомирський державний університет імені Івана Франка
ННІ філології та журналістики
2020